Ой у лузі, в лузі Василь сіно косить,
А йому Марія дитину приносить. (Двічі)

— Василю, Василю, на тобі дитину,
Далебі, Василю, на покіс покину. (Двічі)

— Маріє, Маріє, а що ж тобі дати,
Щоб за це не знали ні батько, ні мати? (Двічі)

— Василю, Василю, і сто рублів дати,
Таке будуть знати і батько і мати. (Двічі)

— На тобі, Маріє, корову з телятком,
Не кажи, Маріє, що я йому батько. (Двічі)

На тобі, Маріє, ще й семеро хліба
Та скажи, Маріє, на якого діда. (Двічі)

— Тих семеро хліба — тра ножа вкраяти,
На старого діда гріх буде казати. (Двічі)

Ой у лузі, в лузі Василь сіно косить.
Йому стара мати обідать приносить. (Двічі)

— Василю, Василю, що це за причина,
Що там на покосі малая дитина? (Двічі)

— Ой у лузі, в лузі Марія блудила,
Марія блудила, дитину згубила. (Двічі)

— Маріє, Маріє, чого в лузі блудиш?
Либонь, ти, Маріє, мого сина любиш? (Двічі)

— Якби не любила, то би й не блудила,
Я за твоїм сином бистру річку брила. (Двічі)