Українські народні пісні

ОЙ У МОЇМ ГОРОДЧИКУ КОПАНА КРИНИЦЯ

(Пісня про Лук’яна Кобилицю)

Ой у моїм городчику
Копана криниця;
А де, варе, пробував
Лукин Кобилиця?
Ой кувала зозуленька
У лісі на різі:
«Але Лукин пробував
В полі на залізі».
«Чому ж бо ви, пане-брате.
Та й не годитеся.
Чи на того Кобилицю
Ви надієтеся?»
«Але ми й ще не годили.
Годити не будем,
Поки того Кобилицю
Видіти не будем».
А як прийшов Кобилиця
Сесію судити,
Зачали собі пани
Ще й ручки ломити.
Білі ручки поломили,
Вдарили в долоні...
А ви, пане Джурджуване,
Утратили гори.
Ой гори, гори,
Бувайте здорові!
Та най у вас пробувають
Воли та корови.
На зеленім цариночку
Коза вербу ложе,
Котрі тянуть з Кобилицю,
Най їм бог поможе.
Котрі тянуть з Кобилицю,
’Би повікували;
Котрі тянуть за панами,
’Би не дочекали!
Звоювали Путилову
В велике говіння
Та забрали барабулю,
Нема й на насіння.
Як пригнали до Стороння,
Стали перед пани:
«Та не файна, Кобилице,
На тє пішла слава».
Ой сходя си усі пани,
Сходя си всі лісні
Та й убили Кобилицю
В підкови залізні.
Ймили ж уни Кобилицю,
Супліки читали,
Катували біле тіло,
Водой відливали.
Староста протокол пише,
Мандатор питає,
А Базилько Кобилицю
Буком потягає.

Походження та примітки

ОЙ У МОЇМ ГОРОДЧИКУ КОПАНА КРИНИЦЯ (Пісня про Лук’яна Кобилицю).

Записано в 1940 р. в с. Довгопілля, Путильського району, Чернівецької обл. Друкується за газетою «Радянська Буковина», Чернівці, 23 вересня 1940 р. Ця пісня — один з численних зразків народної творчості про Лук’яна Кобилицю — видатного керівника визвольного селянського руху в 40-х роках XIX ст. на Буковині.

Лук’ян Кобилиця. В 1843—1844 рр. селянин Лук’ян Кобилиця очолив виступ селян-горців с. Путили (Буковина) і навколишніх сіл. Селяни відмовились сплачувати поміщикам податі, почали рубати поміщицький ліс. Проти селян-повстанців австрійський уряд вислав військову силу. Понад 200 селян були побиті різками, а Кобилиця був схоплений і посаджений в тюрму. Обраний у 1848 р. до загальноавстрійського рейхстагу, Кобилиця примикав до лівого крила, яке висловлювалося за радикальне розв’язання аграрного питання. Після розгрому революції у Відні Кобилиця покинув рейхстаг, повернувся на Буковину і розгорнув серед селян революційну пропаганду, виступав проти поміщиків і австрійських властей, оголошував, що вся земля і ліси повинні належати народові. Організувавши з селян озброєний кінний загін, він пройшов з ним по Буковині, виганяючи австрійських чиновників і закликаючи народ ставити на їх місце своїх представників. Кобилиця організував допомогу угорській революції 1848 р.; буковинські селяни постачали угорським повстанцям продовольство і фураж, відмовлялись охороняти угорський кордон. В кінці 1850 р. Кобилиця змушений був відступити з своїм загоном у гори. В цьому ж році він був заарештований австрійським урядом, підданий жорстоким катуванням і ув’язнений в тюрму. Скалічений після тяжких катувань, Кобилиця помер у жовтні 1851 р. з Гурагуморі (тепер на території Румунської Народної Республіки).

Джурджуван — Джурджован, один з найбільших румунських боярів-феодалів на Буковині; відзначався особливо жорстоким ставленням до кріпаків.

Сторонець — м. Сторожинець, нині районний центр Чернівецької обл.

Звоювали Путилову — вказівка на розправу австрійських урядових військ над селянами Путило-Сторожинецької округи в 1848—1850 рр.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Вітчизняна війна 1812 року. Селянські рухи першої половини XIX ст. Скасування кріпосного права