ОЙ У ПОЛІ ВЕРБА, ХОЛОДНАЯ ВОДА
Українська народна пісня
Ой у полі верба, холодная вода,
Там дівчина воду брала, сама молода.
Дівчина од води, козак до води:
— Постій, постій, серце-дівчино, дай коню води!
— Не можу я стать, коню води дать:
Зимна роса, дівчина боса, ніженьки тремтять.
— Ой скину я опанчу, ніженьки твої вверчу,
Постій, постій, серце-дівчино, ще й сапожки куплю.
— Ой не купуй ти мені, купи ти собі:
Єсть у мене отець-мати, то й куплять мені!
— Дівчино моя, сідай на коня,
Да поїдем, серце-дівчино, до мого табуна.
А в мене в табуні — ряба кобила,
Не журися, серце-дівчино, аби ти жива.
Дівчино моя, сідай на коня,
Да поїдем, серце-дівчино, до мого табуна.
А в мене в табуні — ряба корова,
Не журися, серце-дівчино, аби ти здорова!
Дівчино моя, сідай на коня,
Да поїдем, серце-дівчино, до мого табуна.
А в мене в табуні да семеро овець,
Не журися, серце-дівчино, я й сам молодець!
Дівчино моя, сідай на коня,
Да поїдем, серце-дівчино, до мого двора.
А в мене в дворі — чорт-ма ні кола,
Не журися, серце-дівчино, тепер ти моя!