Ой у полі вишня
З-під кореня вийшла.
— Не плач, дівко, не журися,
Я ще не женився.

Продай, мати, коня,
Коня вороного,
Та ожени мене, мати,
Парня молодого.

— Шкода, сину, шкода
Коника збувати,
Пиши, чорним по білому,
Підеш у солдати.

— Нехай вони пишуть,
Я їх не боюся.
Кінь вороний, сам молодий,
Піду й відслужуся.

За городом жито,
Там козака вбито,
Червоною китайкою
Личенько накрито.

Прилетіла пава
Та й на груди впала.
Підійняла китайочку
Та й плакати стала.

Прилетіла друга
З зеленого дуба:
— Ой боже мій милосердний!
Нема мого друга.

Прилетіла третя
З-під нової хати:
— Було тобі, козаченьку,
Нас трьох не кохати.

З одною кохатись,
А з другою жити.
Тепер підеш, козаченьку,
В сиру землю гнити.