Ой у полі дві тополі, одна одну да й похитує,
А в козака дві дівчини, одна одну перепитує:
— Ой дружечко-голубочко, чи була ти да на улиці,
Чи була ти да на улиці, чи бачила жениха в вічі?
— Ой де ж тобі не бачила, що ще ввечері да й постояла,
Ізвечора до півночі розмовоньку да розмовляла.
— Ой щоб тобі, подружечко, да виїли комарі очі,
Як ти ж мого миленького додержала да й до півночі.
Лучче ж мені, подружечко, цинкового п’ятака дати,
Ніж з тобою, подружечко, спорного жениха мати.