Українські народні пісні

ОЙ У ПОЛІ ДВА ДУБОЧКИ, ВІТЕР ВІЄ ДА Й ПОХИТУЄ
Українська народна пісня

Ой у полі два дубочки, вітер віє да й похитує,
А в козака дві дівчини, одна одну перепитує:
— Ой подруго, подружечко, чи була ти да й на улиці,
Чи була ти на улиці, чи бачила жениха мого?
— Ой як же я його не бачила, що з ним женихалася:
Одну ручку в головоньку, а другою обнімалася.
Ой подруго, подружечко, хіба ж тобі не ікалося,
Хіба ж тобі не ікалося, як я з тебе та сміялася?
Ой подруго, подружечко, хіба ж тобі п’ятака дати,
А щоб же нам із тобою да одного жениха мати?
— Ой подруго, подружечко, не хочу я п’ятака твого:
Як дам тобі лиха стиха, з жалю свого превеликого.

Походження та примітки

Ой у полі два дубочки, вітер віє да й похитує. Записано від Марти Верби (Крутівни). БФ-1, арк. 38, № 114. (БФ-1 — рукописний збірник народних пісень, записаних Федором Бодянським (без заголовка), що зберігається у Велеснівському етнографічно-меморіальному музеї В. Гнатюка; од. зб. 250). До наших днів дійшла також і копія В. Гнатюка із записів Ф. Бодянського, де на 271 аркуші під 114 номером наведена вищезазначена пісня. (ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 35). Див. також БФ-1, арк. 1.

Є спорідненість з піснею «Ой у полі дві тополі, одна одну да й похитує».

Подано за виданням: Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. — К.: Наукова думка, 1978. — 328 с. — С. 100.