Ой у полі корчомка,
Там молода шинкарка.

— Шинкарочко молода,
Дай мні меду ще й вина.

— Я тобі меду не дам,
Бо у тебе жупан дран.

— Хоч у мене жупан дран,
Та я маю грошей збан.

— Як ти маєш грошей збан,
Я за тебе дочку дам,

Не так дочку, — наймичку,
Що хороша на личку.

У суботу збір збирав,
У неділю повінчавсь,
В понеділок спать лягли.

— Ой ти, милий, миленький,
Скажи мені правдоньку,
Якого ти родойку?

— Ой я з села селянин,
На прізвисько — Карпів син.
— Ой я з села селянка,
На прізвисько — Карп’янка.
Бодай попи пропали,
Брата й сестру звінчали.

— Ходім, брацю, в намастир,
Нехай же нам бог простить.
Намастир каже: не прийму,
Господь каже: не прощу.

Ходім, брацю, в темний ліс,
Нехай же нас звір із’їсть.
Та ліс каже: не прийму,
А звір каже: не буду.

Ходім, брацю, у море,
Потопимось обоє.
Море каже: не прийму,
Риба каже: вигоню.

Ходім, брацю, у поле,
Розкиньмося травою.
З тебе буде синій цвіт,
З мене буде жовтий цвіт.
Будуть дітки зривати,
Йа з нас гріхи знімати.