Ой у полі нивка,
Кругом материнка...
Там дівчина жито жала,
Гарна чорнобривка.
Там дівчина жито жала,
Гарна чорнобривка.

Жала ж вона, жала,
Сіла спочивати,
Їхав козак з України,
Мусив шапку зняти.
Їхав козак з України,
Мусив шапку зняти.

Мусив шапку зняти.
«День добрий, — сказати, —
Помагай біг, дівча моє,
Тобі жито жати!
Помагай біг, дівча моє,
Тобі жито жати!»

А дівчина стала,
Йому одказала,
Вона ж йому одказала —
Серденьком назвала.
Вона ж йому одказала —
Серденьком назвала.

«Як їдеш додому,
Не кажи нікому,
Бо рознесуть цеє люди,
Як вітер солому!
Бо рознесуть цеє люди,
Як вітер солому!

А вітер тихенький,
Солома легенька, —
Візьмуть мене люди в зуби,
Я ще ж молоденька!
Візьмуть мене люди в зуби,
Я ще ж молоденька!»

А вже цяя слава
По всім світі стала,
Що дівчина козаченька
Серденьком назвала.
Що дівчина козаченька
Серденьком назвала.

А вже ж тая слава
По всім городочку,
Що дівчина козакові
Вишила сорочку.
Що дівчина козакові
Вишила сорочку.

1. Ой, у полі нивка, там виросла сливка
Там дівчина жито жала, гарна чорнобривка.

2. Жала ж вона жала, сіла спочивати
Їхав козак з України, мусив шапку зняти.

3. Мусив шапку зняти, добрий день сказати.
Помогай Біг дівчинонько, тобі жито жати.

4. А дівчина стала, йому одказала.
Вона його, молодого, серденьком назвала.

5. А вже тая слава по всім городочку
Що дівчина козакові вишила сорочку.