Українські народні пісні

ОЙ У ПОЛІ ОЗЕРЦЕ
Українська народна пісня

Ой у полі озерце,
Там плавало відерце.
Туди ішло два донці,
Зустріли їх молодці.
— Ой ви, донці, ви, донці,
Накажіте дівоньці:
Хай вона мене не жде,
Хай вона заміж іде.
Як дівчина зачула,
Із улиці рухнула;
Не добігла до воріт,
Ухватилась за живіт.
— Ой матусю, матусю,
Що будемо робити, —
Не хоче друг любити.
— Біжи, доню, до гаю,
Копай зілля розмаю!
Не добігла до гаю,
Найшла зілля розмаю,
Стала зілля варити;
Став друг її любити.

Походження та примітки

Ой у полі озерце. Записано від М. Левун (Поріліци). БФ-2, арк. 61, № 95. (БФ-2 — «Наські українські саги або малоросійські пісні, зобрані запорожцем Федором Горкавенком-Мєським». ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 406). БФ-3, арк. 46, № 95. (БФ-3 — копія БФ-2. ІМФЕ, ф. 29, од. зб. 43). До наших днів дійшла також і копія В. Гнатюка із записів Ф. Бодянського, де на 202 аркуші наведена вищезазначена пісня. (ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 35).

Є спорідненість із піснями: «По тім боці Дунаю», «Ой по синьому морю», «Ой по горі, по горі».

Подано за виданням: Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. — К.: Наукова думка, 1978. — 328 с. — С. 105.