Ой у полі росло два дубочки,
Схилилися верхи до купочки,
Да ой любо, люляй.

Схилилися верхи до купочки,
Там сиділо да й два голубочки,
Да ой любо, люляй.

Сиділи, сиділи, нічого не їли,
Да ізнялися, вгору полетіли,
Да ой любо, люляй.

Летіли, летіли в гори, долиною,
Сіли, впали поміж калиною,
Да ой любо, люляй.

Сіли, впали поміж калиною,
Говорили самі між собою,
Да ой любо, люляй.

Говорили самі між собою,
Горе жити мені молодому,
Да ой любо, люляй.

Записали мене у солдати,
За мной плаче батько й рідна мати,
Да ой любо, люляй.

— Не плач, мати, бо вже ти старая,
Нехай плаче жінка молодая,
Да ой любо, люляй.

Нехай плаче жінка молодая,
Що зостається дитина малая,
Да ой любо, люляй.