Ой у полі черемшина,
З неї цвіток опав.
Гей, гей! З неї цвіток опав.

Марширують козаченьки,
Бо їм маршик припав.
Гей, гей! Бо їм маршик припав.

Марширують, марширують —
Щаслива їм дорога!
Гей, гей! Щаслива їм дорога!

Обернувся, махнув шапков:
«Будь, миленька, здорова!
Гей, гей! Будь, миленька, здорова!

Та й приступи, серденятко,
Най тя поцілую!
Гей, гей! Най тя поцілую!

Бо тепер я, серденятко,
В похід марширую.
Гей, гей! В похід марширую».

Машерують жовняреньки, бо їм машер припав,
Гей, гей, бо їм машер припав.
Машерують, машерують, щаслива їм дорога!
Гей, гей...
Обернувся, махнув хустков, будь ми, мила, здорова!
Гей, гей...
«Чому-сь мене, моя мамо, рано не збудила,
Гей, гей...
Та як тота компанія з міста виходила?»
Гей, гей...
«Тому я тя, моя доню, рано не збудила,
Гей, гей...
Бо-сь любила жовняренька та була би-сь тужила».
Гей, гей...
«Ти гадаєш, моя мати, що я й так не тужу?
Гей, гей...
А я ходжу по світлонці, мало ся не знуджу».
Гей, гей...
«Подивися, моя доню, та в горішню кватиру.
Гей, гей...
Спускають ся жовняреньки з гори на долину».
Гей, гей...
«Закладайте сиві коні та в зелену колясу,
Гей, гей...
Здоганяйте жовняренька, бо вмираю без часу».
Гей, гей...