Ой у полі, полі
Береза стояла,
А на тій березі
Зозуля кувала.

Ой то не зозуля,
То рідная мати.
Вона виряджала
Сина у солдати.

— Іди, іди, синку,
Довго не барися,
За рочок, за другий
Додому вернися.

Вже рочок минає,
Синочка немає,
На третій годочок
Іде мій синочок.

— На добридень, мамцю,
Чи рада ти мною?
Ой чи рада мною,
Чи мею жоною?

— Тобі, синку, рада,
Ти моя дитина,
Невістці не рада —
Чужа — чужанина.