Ой у садочку, та на яворі,
Там соловейко співає,
Гарна дівчина, як та калина,
Свого милого прощає.
Гарна дівчина, як та калина,
Свого милого прощає.

Прощай, миленький — чорнобривенький,
Прощай, мій друже дорогий,
Бо я без тебе жити не можу,
Ой ти, мій орле золотий.
Бо я без тебе жити не можу,
Ой ти, мій орле золотий.

А авто стало, забуркотало,
Пішли розбої в сторони,
Дівчина плаче, аж умліває,
Кують нас ляхи в кайдани.
Дівчина плаче, аж умліває,
Кують нас ляхи в кайдани.

Стала дівчина під голе небо,
Богу щиренько ся молить:
«Забрав же Боже, ти життя моє,
Бо вже не прийде він ніколи».
«Забрав же Боже, ти життя моє,
Бо вже не прийде він ніколи».

Вже минув рочок, другий минає,
Милий з неволі вертає,
Вийшла дівчина за ворітонька,
Свого милого питає.
Вийшла дівчина за ворітонька,
Свого милого питає.

А милий йде та й попереду
Із друзями мову він має:
«Втратив я, браття, за Україну,
Усе здоров’ячко своє».
«Втратив я, браття, за Україну,
Усе здоров’ячко своє».