Ой у саду, у садочку
Зозуля кувала,
Там дівчина молодая
Милого Чекала.

— Прийди, прийди, мій миленький,
Щось маю спитати,
Чи ти мене, мій миленький,
Перестав кохати?

Бо я тебе, мій миленький,
Вірненько любила.
Як ти стукав під віконцем,
То я виходила.

Виходила я до тебе,
Щоб поговорити,
А ти мені присягався,
Що будеш любити.

Кличе мене моя мати:
— Йди, доню, до хати.
Як не прийде мій миленький,
Не треба плакати.

— Буду, мамцю, я в садочку,
Не піду до хати.
Під калинонькою сяду,
Та й буду зітхати.

Буду, мамцю, я в садочку
До самого рання.
Ти не знаєш, як то важко
Жити без кохання.

— Не журися, моя доню,
Не сумуй тяженько.
Прийде пора і до тебе,
Любов на серденько.