Ой устану раненько
Да й умиюсь біленько, гей!
Ой сяду я край віконця
Виглядати чорноморця.

Чорноморець їде, їде,
Аж семеро коней веде, гей!
На восьмому вороному
У жупані голубому.

Я ж думала, що додому,
А він їде аж до гаю, гей!
А він їде аж до гаю,
Аж до тихого Дунаю.

Став він коней напувати,
Стала вода прибувати, гей!
Стала вода прибувати,
Чорноморець — потопати.

Чорноморець потопає
Та й на милую гукає, гей!
— Рятуй, рятуй, моя мила,
Коли вірно любила!

— Ой рада б я рятувати, Та й не вмію пливати, гей!
Коли б човен та весельце,
Рятувала б тебе, серце!

Ой піду я поміж люде,
Чи не жаль кому буде, гей!
Заким люди зібралися,
Чорноморець утопився.

— Пливи, пливи за водою,
Зосталася я вдовою, гей!
Пливи, пливи берегами,
Зосталася з ворогами.