Ой учора ізвечора, з половини дня
Породила витівочка маленьке дитя.

Ой як вона породила, то і вповила,
А вповивши, мале дитя в Дунай пустила.

— Пливи, пливи, мале дитя, із кінця в кінець,
Та не кажи, мале дитя, а хто твій отець.

Та припливи, мале дитя, аж під отой млин,
Ой там вийде старий мельник — ото отець твій.

У неділю пораненько та вдарили в дзвін,
Котрі дочки отецькії, то сходьтеся в збір.

А всі дочки отецькії на справочку йдуть,
А на своїх головочках віночки несуть.

Ой там дочка-витівочка на справочку йде,
А на своїй головочці вінка не несе.

— Де ти, де ти, витівочко, віночок діла?
— Болить мене головонька, вдома забула.

Ой узяли витівочку за білії боки
Та вкинули витівочку у Дунай глибокий.

Молодая витівочка уже потопає,
До своєї старої неньки промовляє:

— Ой маєш ти, моя мамцю, вдома дочок сім,
Не пускай їх на досвітки — буде так усім.

Ой маєш ти, моя мамцю, вдома дочок п’ять,
Не пускай їх на досвітки, нехай вдома сплять.

Ой маєш ти, моя мамцю, вдома дочок три,
Не пускай їх на досвітки, двері підіпри.

На досвітках мала хата, нема де лягти,
Я склонила головоньку межи парубки.