«Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче,
Чом не сієш, не ореш, чом нерано з Криму йдеш?
Чом нерано з Криму йдеш, чом чумаків не ведеш?»
«Та я ж веду, та не всіх, та я ж веду, та не всіх:
Тільки нема одного — брата мого рідного,
Брата мого рідного — товариша вірного».
«Ой чом же ти не шукав, коли чумак той пропав?»
«А я шукав — не найшов, та заплакав та й пішов.
Найшов же я долину, на долині могилу,
На долині могилу, на могилі калину,
На калині гніздечко — брата мого сердечко,
А в долині булава — брата мого голова».

Ой чумаче, чумаче, (Двічі)
Життя твоє собаче.

Чом не сієш, не ореш, (Двічі)
Чом не рано з Криму йдеш?

Чом не рано з Криму йдеш, (Двічі)
Не всіх чумаків ведеш?

Ой сію я і орю, (Двічі)
І зарання з Криму йду.

І зарання з Криму йду, (Двічі)
Всіх чумаченьків веду.

Та немає одного, (Двічі)
Брата рідного мого.

Десь остався на Дону, (Двічі)
Брати солі на вагу.

Одірвалась льодина, (Двічі)
Чумаченька прибила.

Сіль волами топтали, (Двічі)
Чумаченька шукали.

Шукав, шукав, не знайшов, (Двічі)
Запряг воли, та й пішов.

— Отамане, батьку наш, (Двічі)
Порадь же ти тепер нас.

Що ж ми будем робити, (Двічі)
Нічим воли кормити?

— Косіть, хлопці отаву, (Двічі)
Дайте волам до валу.

Отамане, батьку наш, (Двічі)
Порадь же ти тепер нас.

Що ж ми будем робити, (Двічі)
Нічим возів укрити.

Накосите рогози, (Двічі)
Та повкривайте вози.