Ой що ж ми будемо,
Браття, робити,
Що пішов наш батюшка
В корчму пити?
Взяв собі Купріяна,
Грицька, Трохима й Дем’яна,
Максима й Паруню
Іще й Терешка.
А взяли вони собі півкварти,
І більше не хоче
Жид набор дати.
Вража його бери мати,
Що не хоче набор дати!
Мені люди винуваті,
Та далеко йти до хати, —
Я йому разом заплатю!
Та там збиралися
Та все дворячки, —
То ж не прості люде —
Все реміснички:
То гончарі, то снісарі,
То винники, то мідники, то малярі,
Винокури, пивовари, то ковалі.
Купріян — цехмістром
Над соломою.
Біжить Ляна Стрипіяна,
Страшить батька Купріяна,
Бо мамуня іде.
Один каже: «Буде лихо»,
Другий каже: «Сидім тихо»,
Третій каже: «Не біймося,
На горищі іскриймося»,
А Купріян каже:
«Якось там буде».