Ой як я була в свеї матюнки, свеї,
То цвіла рожа біля косойки меї,
Ой як я була в свого батька дівкою,
То вмивалася я щоранку горілкою.

Ой як я пушла з свеї до чужої,
То зів’яла роза біля косойки меї.
Ой як я пушла за пан замуж бидою,
То я не вмилась холодною водою.

Ой ти, дівчино, ти, червона калино,
Ой чого твоє так личенько змарніло?
Чи від вітройку, чи від ясного сонця,
Чи від козака, що сидить край віконця?

Не від вітройку, не від ясного сонця,
А од козака, що сидить край віконця.
Ой беру я ягудки ж, мені рученьки болять.
Прийду додому — усі люди говорять.

Нехай говорять, як у лісі на вовка,
Ой бо вже моя привикшая головка.
Нехай говорять, як у лісі на сосну,
Ой нехай вони говоритимуть зо сну.