Оріхове сіделечко і кінь вороненький.
Ой поїхав з того села, козак молоденький.

Ой поїхав з того села, низенько вклонився:
«Прощавайте отец, мати, буду за вас бився.

Прощавайте, прощавайте, не тужіть за мною,
Ласка в Бога, перемога вславить нашу зброю.»

За ним, за ним заплакала отецкая дочка—
Забриніла, зашуміла, якби маківочка.

«Ой вернися, мій миленький, із Польщі додому».
«Не вернуся, дівчинонько, гордила ти мною.

Не жаль мені кров пролити, щоб вас зборонити,
Не жаль мені життя дати, щоб вам добре жити.»

Ой поїхав з того села тай в світі загинув,
Свою рідну Україну навіки покинув.

Оріхове сіделечко і кінь вороненький.
Ой поїхав з того села, козак молоденький.

Ой поїхав з того села низенько вклонився:
«Прощавайте, громадочко,буду за вас бився.

Не жаль мені кров пролити, щоб вас зборонити.
Не жаль мені життя дати, щоб вам добре жити.»

Ой поїхав козаченько на кровавий танець,
Бо вже на нас наступає москаль-препоганец!

Сп. Антоніна Прибило
с. Ропиця Руська