Під дубиною, під зеленою,
Сідит голубок з голубиною.
Ой сідят, сідят, любувалися,
Сивими крильцями накривалися.

Надлетів стрілець з темного луга,
Забив, розлучив з пари голуба!

Голуба забив, голубку злапав!
Сипле пшеницю, дає водицю.

Голубка не їсть, голубка не п’є—
Під дубиноньку плакати йде.

«Чому ж ти не їж, чому ж ти не п’єш,
під дубиноньку плакати ідеш?»

«Якже ж я маю і їсти, і пити,
Такий світ гарний, не мам з ким жити!»

«А єсть у мене сто пар голубів,
Виберай собі, котрого любиш».

«Ой ходила я і вибирала,
Нема такого як мой милого,

Бо мой миленький чорнобривенький,
Личко рум’яне, очка сивенькі».

«Ой лети, лети, в чистеє поле,
Чого ж у мене живеш, недоле!»

Ой летит, летит, тай собі гуде,
Без голубочка жити не буде.

Голубка каже: «Ти серце моє,
За твоє житя, дала бим своє!»