Під облачком черешенька, а на вершку — дві,
Полюбив єм шварне дівча, але оно ні!
Жаль, жаль, жаль мі буде,
Возмут мі єй чужи люде, мойом не буде.

А юж з тої студенечки орли воду п’ют.
А юж мою дівчиноньку до шлюбу ведут!
Жаль, жаль, жаль мі буде,
Возмут мі єй чужи люде, мойом не буде.

Єден веде за рученьку — другий за рукав,
А я стою, слези лию — любив, тай не взяв.
Жаль, жаль, жаль мі буде,
Возмут мі єй чужи люде, мойом не буде.