Українські народні пісні

ПІДУ Я ГОРОЮ
Українська народна пісня

Піду я горою,
Яром-долиною,
Чи не знайду гніздечка,
Де ютка несеться.

Чи не знайду гніздечка,
Де ютка несеться,
Чи не знайду милого,
Що з мене сміється.

Ой уб’ю я качура,
Нехай качка кряче,
Піду до вдовиці,
Нехай дівка плаче.

А в тої вдовиці
Прибрато в світлиці,
А в дівчини хата
Та й та не прибрата.

— Ти ж мене не любиш,
Тільки мене судиш,
Ти з мене смієшся
Та й не признаєшся.

— А я тебе люблю,
Я ж тебе не судю,
З тебе не сміюся,
Тобі признаюся.

Я ж тебе і люблю
і любити буду.
Признаюсь по правді,
Сватати не буду.

Я волів би взяти —
Не дозволить мати
Ще й уся родина.
Личко, як калина.

Личко, як калина,
Квіточками пахне.
Буду цілувати,
Аж поки не засне

Вже націлувався,
Вже намилувався.
В саду соловейко
Вже нащебетався.

В саду соловейко
Щебече раненько.
Мому миленькому
Гулять веселенько.

Гуляє, гуляє,
Підківками креше.
Молода дівчина
Русу косу чеше.

Варила я рибку
Та й не шумувала.
Мала ж я козака,
Та й не шанувала.

Як буду варити,
Буду шумувати.
Буду парня мати —
Буду шанувати.

Українська народна пісня ПІДУ Я ГОРОЮ — ноти
ПІДУ Я ГОРОЮ — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

Піду я горою. Записано у 1920 р. від Явдохи Зуїхи і Килини Жук у с. Зятківцях. Відділ фондів ІМФЕ, ф. 31-2, од. зб. 57, арк. 1.

Джерело

Тематичні розділи

  • Батьки на перешкоді закоханим
  • Лірика кохання
  • Родинно-побутові пісні