Піду я по воду, положу відра на льоду,
А коромисел на воду:
Станьте, відерця, каменем,
А коромисел — явором.
Сама піду в темний ліс
Та вищипну кленів лист,
Та напишу карточку,
Та пошлю їх батечку:
«Чи звелиш мені гуляти,
Чи за нелюба вступати?»
«Гуляй, доню, скільки хочеш,
Заміж підеш, то й забудеш.
Двічі молода не будеш,
Добра будеш — мене не осудиш».