Дав наказа маршал Сталін
Війську виступати,
Генералу ж Ватутіну
Київ визволяти.

Тече річка між горами,
В море подається,
Там Ватутін за Вкраїну
З фашистами б’ється.

Заревіли грізні танки,
Літаки й гармати.
Так оце ж вам Україна,
Хижаки прокляті!

Гей, «катюша», давай жару,
Нехай не вщухає;
Шквар фашистам смачне «сало»,
Нехай споживають.

Захотіли ж вони сала —
Треба їм вділити,
Щоб навіки до Вкраїни
Вгасли апетити.

Запалила так «катюша»,
Що аж душно стало,
Полягли фашисти спати —
Гармати приспали.

Так Ватутін Україну
Визволяв з неволі
І в борні поліг за неї
Від вражої кулі.

Дихав вітер потихеньку.
Ясна зірка впала, —
То Ватутіна Вкраїна
В Києві ховала.

Ой у саду над горою
В Києві старому
Стоїть пам’ятник високий
Брату бойовому.

Слава тобі, милий брате,
Слава, вічна слава!
Ти загинув, та Вкраїна
Знову вільна стала.