Гей бували хмари,
Та бували бурі
В нашій Україні.
Не було ж ніколи
Такої навали,
Що терпимо нині.

Гей та як звелися
Зі сходу й заходу
Дві чорнії хмари —
Вкрили наше небо,
Придушили нашу землю,
Як зловісні чари.

Сховалося сонце
І принишкли люди
У тяжкій неволі:
«Вже нам не діждатись
Поки кінець світу
Та кращої долі».

Гей але як дмухне
Та буйненький вітер
З Волині й Полісся,
Заклубились хмари...
«Може, буде легше?» —
Десь шепіт пронісся.

Гей але як вийде
З лісів і яругів
Та УПА завзята,
То вороги люті
Не знають, де дітись
Та куди втікати.

Гей а попереду
На воронім коні
Савур виїжджає,
Блискавками мечуть
Сталевії очі,
Громить — промовляє:

«Гей збирайтесь, друзі,
Сміливі та дужі,
На бій з ворогами —
Здобудем державу
Соборну та вільну
Своїми руками!»

Як набрав розгону
Свіжий вітер волі
З славної Волині...
Гей УПА гуляла,
Хмари розганяла
По всій Україні.

Прояснився захід:
Щезла одна хмара —
Проклята німота...
Але тисне, душить,
Сонце заступає
Московська голота...

«Не кінець ще, хлопці,
Повстанці — молодці,
Не залишайте зброю!
Як не розженемо
Більшовицьку хмару,
Не буде спокою...»

— Правда, командире,
Наш Савуре — Климе! —
Повстанці гукають.
В УПА герої
Завзято рушають —
Нехай ворог згине.

Ось-ось сонце зійде,
З-за хмар воля вийде
І тризуб засяє...
«Де ж ти, командире,
Наш Савуре — Климе?
Де?» — УПА питає.

На Оржівськім полі
У тяжкому бої
Командир вмирає.
Битись до загину
За вільну Вкраїну
Заповіт складає.

«Наказ командира...
Наш Савуре — Климе!..»
Повстанці голосять.
Про Савура — Клима
Славними боями
Славу скрізь розносять.