Пішло три брати в поле орати,
Палазя-сестра обідець несла. (Двічі)
Здибало її три нежонатих,
Дають їй коня держати. (Двічі)
Дають Палазі держати,
А самі сіли, снідання з’їли. (Двічі)
Вона ся дивить, що то не жарти,
Пустила коня, давай тікати. (Двічі)
Пустила коня в чистеє поле,
Сама скочила в синєє море. (Двічі)
А як скакала, то вимовляла,
Щоб з цього моря води не брати, (Двічі)
Білу березу щоб не рубати, (Двічі)
Червону калину щоб не ламати. (Двічі)
Чорного терня щоб не щипати, (Двічі)
Шовкову траву щоб не косити. (Двічі)
Бо з моря вода, то моя врода,
Біла береза, то моє тіло. (Двічі)
Червона калина, то моє личко,
Чорнеє терня, то мої очі, (Двічі)
Шовкова трава, то мої коси. (Двічі)