Пішов козак яром,
Яром-долиною,
Надибав кущ калини,
А два смородини.
Надибав кущ калини,
А два смородини.

— Я калину зломлю, схилю,
А смородину лишу.
А я тую вдову люблю,
Дітей ненавижу.
А я тую вдову люблю,
Дітей ненавижу.

— Коли ломиш калиноньку,
Лиши її квіти.
Як ти вдову вірно любиш,
Люби її діти.
Як ти вдову вірно любиш,
Люби її діти.

На калину вітер віє,
Калина лосніє.
Козак дівку вірно любить,
Казати не сміє.
Козак дівку вірно любить,
Казати не сміє.

— А я ж її не займаю,
Сватати думаю,
Я до неї не говору,
Боюсь поговору.
Я до неї не говору,
Боюсь поговору.

Була слава, була слава,
Стали поговірки
Та на того козаченька,
Що ходить до дівки.
Та на того козаченька,
Що ходить до дівки.

Були, були поговірки,
Стали поговори
На нашого козаченька,
Що чорнії брови.
На нашого козаченька,
Що чорнії брови.

Ой не єсть то козак добрий,
Єсть то ледащиця.
В коршмі зіп’ється, з кожним б’ється,
Вдома не ночує.
В коршмі зіп’ється, з кожним б’ється,
Вдома не ночує.

З людьми б’еться,
Вдома не ночує,
Бере пляшку й чарку в руки,
Всіх людей частує.
Бере пляшку й чарку в руки,
Всіх людей частує.