Пішов козак яром, яром,
А миленька беріжком,
Махнув козак хустиною,
А дівчина рукавом.

— Зажди, милий, чорнобривий,
Я щось маю сказати,
Пройшло літо дорогеє
І ще й теплая весна.

Пройшло літо дорогеє
І ще й теплая весна,
Наступає глуха осінь
Ще й холодная зима.

Всі криниці замерзають,
Бистрі ріки не течуть,
В степу травка посихає
І цвіточки не цвітуть.

В степу травка посихає
І цвіточки не цвітуть.
Беруть милого в солдати,
За ним плакать не дають.

Тепер же я остаюся
Ні замужня, ні вдова,
Тепер же я остаюся
Покриточка молода.

Ніхто ж мене не полюбить,
Ні парубок, ні вдівець,
Тільки той мене полюбить,
Що судяний молодець.

Ніхто мене не всилує,
Щоб я пішла за вдівця,
Я молода, як ягода,
А він сивий, як вівця.

— Ніхто мене не всилує,
Щоб я тую вдову взяв,
Щоб я її дрібні діти
Своїм хлібом годував.