Пиймо, друзі, грай, музико, нам вже все одно,
Бо правдиве тільки в світі музика й вино.

Був собі стрілець, що дівчину мав,
Як цвіт весну, він її кохав.
І кохав її, і любив її,
В своїх думах, в своїх мріях золотив її.

Був собі стрілець, що дівчину мав,
Як цвіт весну, він її кохав.

Та занялось раз небо від гармат,
В боротьбі страшній йшов на брата брат.
І стрілець ішов, як пристало всім,
Та постріляний, побитий повернувся в дім.

Був собі стрілець, що дівчину мав,
Як цвіт весну, він її кохав.

Нім до матінки рідної прийшов,
Перше дівчину свою віднайшов.
Та як стрінув лиш мрію своїх мрій,
То жорстоке впало слово: «Ти тепер не мій».

Був собі стрілець, що дівчину мав,
Як цвіт весну, він її кохав.

Пиймо, друзі, грай, музико, нам вже все одно,
Бо правдиве тільки в світі музика й вино.