— Пливи, пливи, селезню, розганяй водою,
Накажи роду моєму, що я — сиротою.
А якою сиротою? Я сам ізостався:
Посватано дівчиноньку, що я женихався.
Женихався, не сміявся, казав — моя буде,
А тепера із іншими голубами гуде.
Нехай гуде, нехай гуде, чогось нагудеться,
Як піймаю — приборкаю, все теє минеться.
Кличе мати вечеряти — вечеря не мила.
— Отто ж тобі, мій синочку, своя воля вробила.
(Отто ж тобі, мій синочку, своя воля робить),
Що до тебе молодого сама дівка ходить.
— Нехай ходить, нехай ходить, вона мене вірно любить.
— Ой місяцю-перекрою, не світи нікому,
Да засвіти миленькому, як іде додому.
Ой засвіти, Боже з раю, восковую свічку,
Да щоб було виднесенько перебрести річку. *
Не поможе, милий Боже, восковая свічка:
Розлилася сильно-дуже бистренькая річка!
Ой місяцю-перерізу, зайди хоч за хижу,
Нехай же я із миленьким цей вечір посиджу.
Ой місяцю-перекрою, зайди за комору,
Нехай же я із миленьким цей вечір постою.
Ой чаєчко-чубаєчко, позич мені чуба,
Полинути одвідати і свого нелюба,
Ой чаєчко-чубаєчко, позич мені крильця,
Полинути одвідати свого чорнобривця.