Плила Зофійка краєм Дунаєм,

Приспів:

Дунаю, Дунаю, море ти,
Зофійко, зоре ясная!

Приплила она до беріжечка.
Ой прийшла ід ній матінка єї:
— Зофійко-донько, перевези мні!
— Не перевезу, човничком схибну.
Ой прийшов же д’ній татуньо єї:
— Зофійко-донько, перевези мні!
— Не перевезу, човничком схибну.
Ой прийшла же д’ній сестричка єї:
— Зофійко-сестро, перевези мні!
— Не перевезу, човничком схибну.
Ой прийшов же д’ній братійко єї:
— Зофійко-сестро перевези мні!
— Не перевезу, човничком схибну.
Прийшов же ід ній миленький єї:
— Зофійко-любко, перевези мні!
Ой перевезла, човном не схибла.