По Дунаю, Дунаю там плаває гоголю.
По берегу ходить красная панна,
Молода Вольгочка, молода Вольгочка
По берегу ходить, гоголя просить:
— Прошу тебе, гоголю, к своєму двору,
Я ж тебе, гоголю, хорошенько зряжу,
Я ж твою голівоньку жемчугом вложу,
Я ж твої крилечка позолочу,
Я ж твої ніженьки шовком увів’ю,
Я ж тебе, гоголю, на Дунай спущу.
Ти не будеш, гоголю, ще і допливати,
Будуть тебе, гоголю, кияне питати.
Ти знай, гоголю, що одказати:
Що в нашому селі славен чоловік,
Є в його дочка молода Вольгочка,
Вона ж мою голівоньку жемчугом вложила,
Вона ж мої крильця позолотила,
Вона мої ніженьки шовком увила,
Вона мене, гоголя, на Дунай одвезла.