Українські народні пісні

ПО ТІМ БОЦІ ДУНАЮ
Українська народна пісня

По тім боці Дунаю,
А вже козак гуляє,
На молодців гукає:
— Ви молодці, молодці,
Накажіте дівоньці
Нехай мене не любить,
І літ своїх не губить,
Бо я козак убогий,
Сімсот волів в дорозі,
А яловнику без ліку —
Гуляй, дівка, до віку,
Нема правди в козаку!
Скоро дівка зачула,
До Дунаю махнула.
Накопала коріння
З-під білого каміння,
Полоскала на річці,
Намочила в горілці,
Полоскала на льоду,
Намочила у меду,
Приставила до печі,
Говорила три речі:
— Кипи, кипи, корінець,
Поки прийде молодець.
Приставила до жару —
Кипи, корінь, до звару!
А ще корінь не скипів,
Козаченько прилетів.
— Ой чого ти прилетів,
Коли мене не хотів?
— Як до тебе не літать,
Коли вмієш чарувать?
— Які в мене чароньки,
Що очиці кароньки?
Тільки в мене до любові,
Що чорнії брови.
Ой що тебе занесло —
Чи човничок, чи весло?
— Заніс мене сивий кінь
До дівчини на покій,
І до тебе, душки —
На білі подушки;
І до тебе, Маринки —
На білі перинки.
Вари, мати, галушки,
Піду до Марушки.
А в Марушки-душки
Чотири подушки,
А п’ята маленька,
Сама молоденька.
А в Марушки-душки
Смоловії лавки:
Як сів — прикипів,
Вечеряти не схотів.

Походження та примітки

По тім боці Дунаю. Записано в м. Варві від М. Коломійцевої-Бодянської та А. Левуна. БФ-2, арк. 35, № 46. (БФ-2 — «Наські українські саги або малоросійські пісні, зобрані запорожцем Федором Горкавенком-Мєським». ІМФЕ, ф. 1-5, од. зб. 406). БФ-3, арк. 28, № 46. (БФ-3 — копія БФ-2. ІМФЕ, ф. 29, од. зб. 43). До наших днів дійшла також і копія В. Гнатюка із записів Ф. Бодянського, де на 46-47 аркушах наведена вищезазначена пісня. (ІМФЕ, ф. 28-3, од. зб. 35).

Варіант цієї пісні є у Доленги-Ходаковського (Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського (упорядники О. І. Дей, Л. Малаш). К., 1974, с. 561-562.). Дивись також БФ-1, арк. 20 (БФ-1 — рукописний збірник народних пісень, записаних Федором Бодянським (без заголовка), що зберігається у Велеснівському етнографічно-меморіальному музеї В. Гнатюка; од. зб. 250) й копію Гнатюка (відзначену вище), арк. 164; БФ-1, арк. 21-22 та копію Гнатюка, арк. 163.

Є спорідненість із піснями: «Ой по синьому морю», «Ой по горі, по горі», «Ой у полі озерце».

Подано за виданням: Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських. — К.: Наукова думка, 1978. — 328 с. — С. 104.

По тім боці Дунаю

Веснянка (гаївка)

По тім боці Дунаю
А вже козак гуляє,
На молодців гукає:
— Ви молодці, молодці,
Накажіте дівоньці,
Нехай мене не любить,
І літ своїх не губить,
Бо я козак убогий:
Сімсот волів в дорозі,
А виннику без ліку
— Гуляй, дівко, до віку.
Нема правди в козаку!
Скоро дівка зачула,
До Дунаю махнула,
Накопала коріння,
З-під білого каміння,
Полоскала на ріці,
Намочила в горілці,
Полоскала на льоду,
Намочила у меду.
Приставила до печі,
Говорила три речі:
— Кипи, кипи, корінець,
Поки прийде молодець.
Приставила до жару:
— Кипи, корінь, до звару!
А ще корінь не скипів,
Козаченько прилетів.
— Ой чого ти прилетів,
Коли мене не схотів?
— Як до тебе не літати,
Коли вмієш чарувати?
— Які в мене чароньки?
Що очиці каронькі,
Тільки в мене до любові,
Що чорнії брови.
Ой що тебе занесло,
Чи човничок чи весло?
— Заніс мене сивий кінь
До дівчини на покій.

Походження та примітки

ПО ТІМ БОЦІ ДУНАЮ.

Записав Ф. Бодянський в 1857-1867 рр. Рукописний фонд Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР, фонд 28 — 3, одиниця зберігання 35, аркуш 46-47.

Джерело

Тематичні розділи

  • Веснянки та гаївки
  • Веснянки та гаївки під кривий танець і без танкового та ігрового супроводу
  • Чари. Принада