По тім боці на толоці два камені меле.
Питається козак дівки: «Чи підеш за мене?»
— Ой не хочу я за тебе, піду я за Гриця, —
А у Гриця все пшениця, буду калашниця.
Ой не хочу я за Гриця, піду я за Йвана, —
А в Івана жита яма, (то) буду я п’яна.
Ой не хочу я за Йвана, піду за Пилипа, —
А в Пилипа в саду липа, буду щодня бита.
Ой не хочу за Пилипа, піду я за Власа, —
А у Власа — гора м’яса, буду щодня ласа.
Ой не хочу я за Власа, піду я за Гната, —
А в Ігната нова хата, буду я багата.
Ой не хочу за Ігната, піду я за Марка, —
А у Марка — срібна чарка, буду я шинкарка.
Порадь мене, бабусенько, порадь мене, мати!
Чи йти мені за нелюба, чи милого ждати?
Як піду я за нелюба — судитимуть люде,
Як оставлю миленького, да жаль мені буде!
Камінь меле, камінь меле, а колесо креше,
Козаченько правду каже — дівчинонька бреше.