По той бік гора, по цей бік друга,
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря.
По той бік гора, по цей бік друга,
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря.

Ой то ж не зоря, дівчина моя,
З новенькими, ой та відерцями,
По водицю йшла.
Ой то ж не зоря, дівчина моя,
З новенькими, ой та відерцями,
По водицю йшла.

«Дівчино ж моя, напій же коня,
З рубленої ой та криниченьки,
З повного відра».
«Дівчино ж моя, напій же коня,
З рубленої ой та криниченьки,
З повного відра».

«Козаченьку ж мій, якби я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід
Та й напоїла».
«Козаченьку ж мій, якби я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід
Та й напоїла».

«Дівчино ж моя, чом замуж не йшла?»
«Бідна була, по наймах служила,
Пари не знайшла».
«Дівчино ж моя, чом замуж не йшла?»
«Бідна була, по наймах служила,
Пари не знайшла».

«Дівчино ж моя, сідай на коня
Та й поїдем у чистеє поле
До мого двора.
Дівчино ж моя, сідай на коня
Та й поїдем у чистеє поле
До мого двора.

А в мого двора нема ні кола,
Тільки стоїть один кущ калини,
Та й та не цвіла.
А в мого двора нема ні кола,
Тільки стоїть один кущ калини,
Та й та не цвіла».

По той бік гора,
По цей бік гора,
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря.
Поміж тими крутими горами
Сходила зоря.

Ой то ж не зоря —
Дівчина моя
З новенькими та відерцями
По водицю йшла.
З новенькими та відерцями
По водицю йшла.

«Дівчино моя,
Напій же коня
З рубленої нової кринички,
З повного відра!
З рубленої нової кринички,
З повного відра!»

«Козаченьку мій,
Коли б я твоя,
Взяла б коня за шовковий повід
Та й напоїла!
Взяла б коня за шовковий повід
Та й напоїла!»

«Дівчино моя,
Чом заміж не йшла?»
«Бідна була, по наймах служила,
Пари не знайшла!
Бідна була, по наймах служила,
Пари не знайшла!»

«Дівчино моя,
Сідай на коня,
Та поїдем у чистеє поле
До мого двора!
Та поїдем у чистеє поле
До мого двора!

А в мого двора
Нема ні кола,
Тільки стоїть кущ калини,
Та й та не цвіла.
Тільки стоїть кущ калини,
Та й та не цвіла.

Калино моя,
Чом ти не цвіла?»
«Зима люта та й цвіт оббила,
Тим я не цвіла!
Зима люта та й цвіт оббила,
Тим я не цвіла!»