Українські народні пісні

ПОВСТАНСЬКА МОГИЛА
Українська народна пісня

Стоїть сумно край дороги
Повстанська могила.
А над нею верба рясная
Віття розпустила.
А над нею верба рясная
Віття розпустила.

Пішов милий у повстанці,
Пішов та й загинув,
Поховали його люди
У тую могилу.
Поховали його люди
У тую могилу.

Поховали та й лишили
Могилу убогу,
Мов каліку на розпутті
Молитися Богу.
Мов каліку на розпутті
Молитися Богу.

Нема хреста у головах,
Не цвіте калина,
Не виходить заквітчати
Молода дівчина
Не виходить заквітчати
Молода дівчина

Не йде мати поливати
Дрібними сльозами,
Бо йде ворог притоптати
Брудними ногами.
Бо йде ворог притоптати
Брудними ногами.

Вийде косар із косою
Косити отаву,
Заспіває вільну пісню
Про повстанську славу.
Заспіває вільну пісню
Про повстанську славу.

Пройде шляхом подорожній
Та й стане край рова,
Скаже: «Слава Україні!»
І «Героям слава!».
Скаже: «Слава Україні!»
І «Героям слава!».

Українська народна пісня ПОВСТАНСЬКА МОГИЛА — ноти
ПОВСТАНСЬКА МОГИЛА — ноти — українська народна пісня

Походження та примітки

Слова і мелодії Дудича Миколи Васильовича (Залізняк). М. Дудич (19.12.1914 — 4.05.1947 рр.) народився в с. Головецько Стрілківського району (тепер Старосамбірський) Львівської області в селянській родині. Надзвичайно талановитий, допитливий, начитаний хлопець, з раннього дитинства пройнявся духом глибокого патріотизму, що панував в родині, в селі. Великий вплив на нього мав директор місцевої школи Віктор Мішкевич, який керував сільським хором, драмгуртком, танцювальним колективом. Малий Микола мав великий хист до навчання і музики. Вчитель навчив його грати на скрипці, допоміг опанувати нотну грамоту. Маючи чудовий тенор, юнак став активним учасником усіх сільських просвітянських гуртків, церковного хору. Вдосконаливши свою майстерність, згодом замінив свого вчителя і керував просвітянським, церковним хором, вокальним, драматичними гуртками, танцював, грав на скрипці і був активним членом «Просвіти». Організував у селі бібліотеку, брав участь в усіх культурно-освітніх і патріотичних заходах села, району.

З початком 30-х років став членом ОУН, підпільником, потім повстанцем, районним провідником ОУН. Був добре знайомий з Романом Шухевичем. Писав вірші і музику до пісень, які користувались популярністю серед повстанців і народу. Загинув у нерівному бою з чекістами в 1947 р. Ціною власного життя врятував своїх побратимів, яким під його прикриттям вдалося врятуватися. Дружина Ірина з дітьми (дочка 4 роки, найменшому сину 3 місяці) була вивезена в концтабори і протягом 10 років пиляла ліс у тайзі. Старший син втік і переховувався в селі. Повернувшись з Сибіру, дружина тепер з сім’єю дочки проживає в м. Трускавці на Львівщині.

Запис., розшифрував пісні Євген Гіщинський від рідного брата, повстанця Михайла Дудича, 1926 р. н., жителя м. Луцька, в 1999 р.

Джерело

  • За волю України. Антологія пісень національно-визвольних змагань. Упорядник Євген Гіщинський. — Луцьк: Видавництво «Волинська обласна друкарня», 2002. — 316 с.

Тематичні розділи

  • Повстанські пісні