Ступлю на кладочку, кладочка гойднеца.
Помер батько й маті, гостіна минеца.

Помер батько й маті, померла родіна,
А я осталаса бідна сиротіна.

Покладу кладочку через бистру річку, —
Пойду до братенька хоч у гостіночку.

Прийшла до братенька, -брат сестру приймає,
Братовая мила зкоса поглядає.

— Не дівіса, мила, не дівіса зкрива,
Бо в мене сестрина не щодень гостіна.

Я ж на тебе, мила, щодень подівлюся,
Здумаю сестрину, сльозми оболлюса.

Оболлюса сльозами, як лугі водою,
Що моя сестрица поміж чужиною.

Як тая креніца, що між дорогами,
Так моя сестрица поміж ворогами.