Помеже столики червени ґудзіки,
Запрігай, Ванюсю, до воза коники.

Як же мам запрігац, кой ся попутали.
Плакала Марися, кой мі шлюб давали.

Не плач, Марисю, не плач, не бере тя смаркач,
Бере тя особа, Ваньова подоба.

Марисю, Марисю, я тебе не лишу,
Я твоє імено на папір запишу.