Українські народні пісні

ПОМЕР, ПОМЕР ПАН ДЕМЧИНСЬКИЙ
Українська народна пісня

Помер, помер пан Демчинський
Та в неділю вранці,
Положили Демчинського
В світлиці на лавці.

А у тих же у хоромах
Побиті кілочки;
Ідуть жінки на панщину,
Нема в їх сорочки.

Не плачтеся, добрі люди,
Ні на мене, ні на кого,
Заплачтеся, добрі люди,
На Гендрика молодого.

Ой годі ж вам, та старички,
До церкви ходити,
Беріть ціпи та лопати
Та йдіть молотити.

Та змолотим стіг пшениці,
Та повезем продавати,
Молодому отаману
Жупани справляти.

Та справили три жупани,
Чотири каптани,
Ой тепер ми, пане-браття,
Навіки пропали.

Походження та примітки

ПОМЕР, ПОМЕР ПАН ДЕМЧИНСЬКИЙ.

Записано в 70-х роках XIX ст. відомим українським письменником і фольклористом І. І. Манжурою від колишніх кріпаків с. Банне (тепер с. Баннівське, Слов’янського району, Сталінської обл.). Друкується за журн. «Киевская старина», кн. V, 1882, стор. 359.

Демчинський і Гендрик — прізвища управителів маєтків поміщиці Потьомкіної в с. Банне, які дуже жорстоко поводились з селянами-кріпаками.

Джерело

Тематичні розділи

  • Історичні пісні
  • Боротьба проти соціального гніту і іноземних загарбників у другій половині XVII та у XVIII столітті