Помож, боже, помож
Прийти до Європи,
Товди й поспоминам
Америцькі кроки.
Кроки поспоминам,
Каждому закажем:
Не ходь в Америку,
Кет не єси блазень!
Бо у тій Європі
Кождий сой ґаздує,
А в тій Америці
Дос’ ся набідує.
Я ся набідував
Та за штири тижні,
Н’їж мі не спадали
З моїх ніжок цижми.
Цижми мі спадали,
Вахи ся подрали,
Товди й мя англійці
До роботи взяли.
Так вони мі дали
По таляру на день,
Думали англійці
Же то унгар блазень.
Як мі підвищили
На двадцять п’ять центи,
Але мя запрягли,
Як коня до штверці;
Як коня до штверці,
А вола до ярма:
Вірте же мі, люди,
Же то іста правда.
Котрий не вірите —
Їдьте попробуйте,
Як попробуєте,
Вірити будете.
Бо у нашім краю
Так люди думають,
Же то в Америці
Дармо гроші дають.
Не дармо, не дармо —
Треба тяжко робіць,
Треба тяжко робіць
Аж за десять годин.
А як десять годин
Тяжко виробимо,
Приходить босс ку нам:
«Як ми ся маємо?»
Ми му повідамо,
Же тяжко робімо,
А він нам повіда:
«За таляр мусімо»...