Понад гори, понад хмари голуби літают,
Не оддавай, мамо, дівча до чужого краю.

Не оддавай, мамо, дівча прекрасного роду
За ту річку каламутну до чужого краю.

У чужині, на долині чорний ґавран кряче,
За тов річков каламутнов невісточка плаче.

Плаче она за горами, якби не плакала,
Кед єй власна, ой мамичка, в землю закопала...