— Посію я конопельки
Дрібнесенькі, зелененькі.
Чи є кому така доля,
Ой як мені молоденькій?

Як є кому така доля,
То й не буду журитися,
Як немає більш нікому —
Піду в Дунай топитися.

— Не топися, моя доню,
Ой бо душу згубиш,
Ой жий, доню, з ким Бог судив.
Хоч ти його і не любиш.

— Нікуди ж я не ходила,
Нікого ж я не любила.
Сама, мамцю, вибирала,
За п’яницю мене в’дала.

П’є п’яниця неділю,
Що ж я бідна подію,
П’є п’яниченька другую,
А я вдома горюю.

На третюю повертає,
Мене мати посилає:
— Іди, доню, з хати в хату
П’яниченьку шукати.

Приходжу я до корчмоньки,
Відчиняю в корчмі двері —
Лежить милий, як день, білий,
У шинкарки на постелі.

— Здоров, здоров, п’яниченьку, —
Щось змарнів ти на личеньку.
Здоров, здоров ти, пропою,
Пропала я за тобою.

Пропив воли ще й корови,
Та ще й мої чорні брови,
Пропив бички ще й телички
Та ще й мої черевички.

Посію я конопельки, дрібнесенькі, зелененькі.
Чи є кому таке горе, боя к мені молоденькій.
Чи є кому таке горе, боя к мені молоденькій.

П’є п’яниця неділю, що я бідна подію.
П’є п’яниця другую, а я вдома бідую.
Пропив бички ще й телички і ще й мої черевички.

Чи є кому таке горе, то й не буду журитися.
Як не має більш нікому, піду в море топитися.
Як не має більш нікому, піду в море топитися.

Посію я конопельки, дрібнесенькі, зелененькі.
Чи є кому таке горе, боя к мені молоденькій.
Чи є кому таке горе, боя к мені молоденькій.