Посилала мене мати:
— Іди, доню, килим ткати.
Як пішла я ткати килим,
Та й зустрілася я з милим. (Двічі)

Постояла коло млина —
Зупинилась на хвилину.
Постояти я не вспіла,
Як година пролетіла. (Двічі)

Нема ладу говорити,
Треба, мабуть, щось робити.
То я йому посміхнулась,
Та й додому повернулась. (Двічі)

Вдома мати насварила:
— Де ж ти, доню, забарилась?
До півночі тебе ждала,
Де ж той килим, що ти ткала? (Двічі)

— Ой матусю, моя нене,
Не хватило ниток в мене.
А щоб файний килим мати,
Я ще завтра піду ткати. (Двічі)