Українські народні пісні

ПОСЛАВ МЕНЕ МІЙ МИЛЕНЬКИЙ ФАСОЛЬКУ САДИТИ
Українська народна пісня

Послав мене мій миленький фасольку садити,
А сам пішов до корчмоньки із кумою пити.

Посадила я фасольку швидкою ходою,
Прибігаю додомоньку — п’є милий з кумою.

— Кумцю ж моя, рибцю ж моя, солоденькі писки,
Дала б тобі, кумцю, їсти, та й не маю миски.

Кумцю ж моя, рибцю ж моя, солодкий медочок,
Дала б тобі, кумцю, їсти — розбивсь черепочок.

А я свого миленького положила спати,
Взяла куму за рученьку та й вивела з хати.

Взяла куму за рученьку та й вивела з хати,
Надрочила лютих псів кумасю кусати.

— Гуджа, гуджа, люті пси, на ту заволоку!
Вона мому миленькому вчепилась до боку.

Гуджа, гуджа, люті пси, на ту ледащицю!
Як вибігли на вулицю, порвали спідницю.

Походження та примітки

ПОСЛАВ МЕНЕ МІЙ МИЛЕНЬКИЙ ФАСОЛЬКУ САДИТИ, Б.

Запис. В. О. Рек 1965 р. в селі Ріпинці Кам’янець-Подільського району Хмельницької області.

Відділ фондів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського Академії наук УРСР, фонд 14—3, одиниця зберігання 513, арк. 21.

Варіанти

  • Журнал «Народна творчість і етнографія», К., з 1957 р., 1966, № 1
  • Е. Романов, Белорусский сборник, т. I, К., 1885, сторінка 25, ч. 47 (не жартівлива).

Джерело

Тематичні розділи

  • Жартівливі пісні
  • Родинно-побутові пісні
  • Кумівство. Кум і кума. Весела вдовиця