Послухайте, люди добрі,
Що хочу казати —
А я знаю новій війні
Співанку співати.
А як собі нагадаю,
Які часи були —
Тєжку війну світовую
Ще ’дну перебули.
А як собі нагадаю,
Як ми бідували,
Далекими чужинами
Кровцю проливали...
Ще й Австрію та й цісаря
Тогді «боронили»,
Усі краї європейські
Трупом уложили.
[Я]ка Європа заширока —
Трупом уложили,
Усі гори італійські
Кров’ю сповенили.
Стрімкі гори в Італії
В літі заясніють,
На тих горах з наших братів
Лиш кістки біліють.
На тих горах з наших братів
Кістки забіліли,
Наші брати нашим тілом
Альпи нагноїли.
В Італії славне місто,
Рим ся називає —
В однім гробі по сто людей
Наших спочиває.
Таких гробів по Європі
Лежить тисячами,
Бо людської тогді крові
Текло потоками.
А Сербію, Албанію
Трупом уложили,
Бистрі ріки у Карпатах
Собов загатили...
А на тоту тєжку війну
Гірко нарікали,
Не злічив би удовиці,
Котрі ся зістали,
А сироти міліони
Хатами ходили,
Майже ціла Галичина
Вогнем спопеліла.
Люди з війни вигинули,
Земля опустіла,
Усі міста опустіли,
Села опустіли.
Нема вдома кусня хліба
І по дві неділі...
За кого ця тєжка война?
Знаємо за кого:
Ми Австрію «боронили», —
Йосифа старого...
Бо на старість закортіло
Йому воювати,
На то єго намовили
Великі магнати.
Бо магнатам ся хотіло
Війну зачепити,
Щоби бідних міліони
В війні погубити.
Хоть думали так магнати,
Та ся помилили,
Усі царі та королі
Корони губили.
Усі царі та королі
Корони губили,
А в Росії Миколая
Таки розстрілили.
А короля австрійського
Із Відня нагнали.
Тогді царі та королі
З столиці тікали.
Ізраділи тоді люди,
Що муть волю ймити,
Що у своїй Галичині
Ліпше будуть жити,
Що у своїй Галичині
Ліпше будуть жити,
А на пани, на барони
Не будуть робити.
Але тогді говорили
Усі мудрі люди,
Що поки вже того світа,
То войни не буде.
Що поки вже того світа,
Не муть воювати,
Що всі тепер працюючі
Будуть волю мати.
А дідичі тоді в Польщі
Урєд уложили,
У тєженьку неволеньку
В’ни нас захопили.
У тєженьку неволеньку
В’ни нас захопили,
Так, як колись фараони
В Єгипті, гнобили.
Так, як колись фараони,
Люди катували,
Землю у нас відбирали,
Школу касували.
Як гнобили ляхи людей —
Страшно подумати,
Що хлоп не смів по-вкраїнськи
Листа написати.
А не смів ся підписати,
Не смів говорити,
А не смів він по-вкраїнськи
Свої діти вчити.
Бо всі школи заказані,
Мова заказана,
Тяжко мусе працювати
Бідний хлоп на пана.
Цілі села зграбували,
Нічо’ не лишили,
А на народ неволечку
Тєжку уложили!
Ой багато господарів
Стали жебраками,
Що приробив на маєтку —
Йшло за поляками.
Що не міг ся нещасливий
Ніде доплатити,
Не міг пана-кровопийцю
Свого доситити.
Ой не було в тижні днини,
Не було години,
Щоби хлоп ся не надіяв
Свіжої данини.
Ой не було в него тижня
Хоть один разочок,
’Би до него не явився
З урєду паночок.
Щоби в тижні не явився
Коло єго хати,
Щоби єму із урєду
Свіжу картку дати.
Щоби єму із урєду
Дати ’кусь пораду,
Бо так пани висилали
Щотижня громаду.
«Файні» часи тоті були,
Нема що казати —
Завше видко було в хлопа
Пана коло хати.
Вже паночок єму каже:
«Маєш тут додаток»:
Одну картку витєгає —
Ґрунтовий податок.
Друга картка — то дрогове,
Третя — додаткове,
А четверта — іще маєш,
Хлопе, обротове.
П’ята картка — вирівнавча,
А шеста — данина,
Сема картка — що корова
В громадське влазила.
Восьма картка та дев’ята, —
А се куреційні!
А десята — що то гідні
Кошти здикуційні!
Плати, хлопе, чого стоїш
Такий зажурений,
А шарварок ще у тебе
Не є відроблений.
Коменяре не платив ись,
Що собі гадаєш?
А ти навіть коло хати
Виходка не маєш.
Нема бочки коло хати,
Де твоя драбина?
А табличка коло воза
Де ся загубила?
На пса блєшку не купив,
Що собі гадаєш?
А позичку ще сь не дав —
То попам’ятаєш.
Картку тобі записую —
Дістав є сь догану,
Що ти кучу вибудував
Без жадного плану.
Чо’ у тебе, господару,
Плоти не білені?
А будєки по толоках
Іще не кошені?
Гадаю тя до табору
В Березу післати,
Що ти давав сусідові
Газети читати.
В політику ся мішаєш,
Бодай я сє знидів,
Тайний агент тебе вчора
У читальні видів.
Забув я ся подивити,
Чи є в тебе дзига.
Пан до хлопа присилився.
Як та фафурига.
«А вам, хлопці, тепер буде
Усім по заслузі, —
Бо у Жаб’є будуємо
Три мудрі кутузі.
А на ті пси одну тищу
Треба ізложити,
Аби можна тих злодіїв
Верхами ловити».
Бідні люди тоту тищу
Золотих зложили,
За ті гроші урєдники
Великдень зробили.
Отаке-то урєдники
Та пани робили,
А ходили коло люди,
Усєко дурили.
«А послухай ти нас, хлопе, —
Добре будеш жити,
Своє ім’я, свою віру
Треба ізмінити.
Що лиш собі задумаєш —
То все будеш мати,
Як ся будеш легіоном
В нас ся називати,
Як ся впишеш, чоловіче,
В шляхту загродову,
То ти будеш у нас мати
Службу гонорову».
Та не один не жєлував
Честь свою віддати,
Щоби війтом чи солтисом
У громаді стати.
Як став війтом чи солтисом,
Чи членом у раді,
То вже їхав у Варшаву
Панам у пораді.
Продав гонор, продав народ,
Споганив родину.
Подумайте ви, зрадники,
Що ви наробили.
А гадали наші люди,
Що не перебудуть,
В’ни за правду тєжкі збитки
Хруня не забудуть.
Наші люди не забудуть,
Будуть пам’єтати,
Як стражники йшли по хатах
Порєдків шукати.
А староста з паном войтом
Одну раду мають —
А по вісім здекуторів
В село посилають.
Бо вже має таку псяжу
Натуру погану, —
Обрабував цілі гори,
Та й ще йому мало!
Ходять голі та й голодні
Заплакані люди,
Ані муки́, ані солі,
Не світиться всюди...
За ті наші гіркі гроші
Гуляли та й пили,
А ми голі та й голодні,
Та смутні ходили.
А обдерті та й голодні
Ходять заплакані,
А війт у нас у громаді
Гонорово вбраний.
Та й укохав таке сало,
Що годі ходити,
Але пива та й горівки
Лиш може попити.
А за що він так панує,
За яку причину?
Бо він продав у Варшаві
Нашу Верховину.
Так, як колись Юда Христа
За дванайцять римських,
Так він продав у Варшаві
Братів наших рідних.
Зрозумійте, люди добрі,
Як він ся старає,
Що він цілу Гуцульщину
Сполячити має.
В календарях виписує
Якусь нову моду,
Що гуцули всі походять
З турецького роду;
Що польську та волоську
Кров у собі мають.
Що спільного з Українов
Нічого не мають.
Они добру раду мали:
Як там уложити,
Щоби цілу Гуцульщину
Панам закупити.
За півдарма пани грунти
У нас забирали.
На пам’єтку Гуцульщині
Музей збудували,
Щоби потім, у сто років,
Пани ся дивили,
Ой які то у сих горах
Колись люди жили.
Так багате наше Жаб’є
Вороги із’їли,
А найгірше конфіденти
Були нам доїли.
А не знав би хлоп, як жити,
Як ся сокотити,
А боявся з рідним братом
Він заговорити,
Бо конфідент попід стіни
За тобов слідкує,
Все то несе поліції,
Де лиш що зачує.
Де тютюну трошки було,
То зараз натягне,
А як узрів кілу солі,
То вже ся не стяме.
Бо мав уже таку песю
Натуру погану,
А сумлення таке має,
Що продав би маму.
А продав би свого тата,
Рідненького брата —
За тото вам усім буде
Велика заплата!
Не забудьте, люди добрі,
Що в’ни наробили —
Аж за гору рідних братів
Різати ходили!
Ой у хлопа чорна нужда,
У пана забава,
Пан худобов називає
Бідного Івана.
Питає ся пан у хлопа:
«Що тобі се діє?
Для нашої тепер Польші
Аж сонечко гріє».
Хвалилися польські пани,
Що їм сонце гріло,
Проте сонце їм ув очах
Зашелескотіло;
Бо з заходу чорна хмара
Якась наступає,
Уже Гітлер до поляків
Післи посилає.
А ті післи приїхали
Та єли казати:
«Ци хочете ви, панове,
З нами воювати?
Ци хочете ви, панове,
З нами погодити,
«Зрабовані» наші землі
Треба відступити.
«Зрабовані» наші землі
Треба нам віддати,
Ви не годні з Німеччинов
Нігде воювати».
Тогді горді польські пани
Єли говорити:
«До ’статного чоловіка
Будемо ся бити!
Союзники у нас добрі —
Ми не боїмоси,
Хоть яка би була сила,
То ми не дамоси!
А позичку по всій Польщі
Треба розписати»...
А позичку розписали —
Гроші істєгали,
А хто не мав відков дати,
То арештували.
А як прийшли більшовики,
Зачали казати:
«Не будете наших братів
Більше збиткувати!»
Як зачали більшовики
Ввечер наступати,
Тогді пани показали —
Вміють утікати!
Бо всі пани в Польщі були
Заїчого духу, —
Таку силу показали,
Як навесні муха.
Бо не годні в’ни були
Вже си боронити,
А як они утікали. —
Варт си подивити.
А як они в Румунію
Файно удирали,
Своє життя та родину
Вони проклинали,
Свою маму проклинали
Що їх породила...
Отак Польша гонорова
Війну закінчила.
А як прийшли більшовики,
Урєд уложили
Отогді ся бідні люди
Усі звеселили!
А тогді ся звеселили,
Що пана не мають,
Один другого товаришем
Тепер називають.
Кожний це сє розуміє,
Що ме ліпше жити,
А на пани, на магнати
Не буде робити.