Поспускала верба гілля,
А береза пруття.
Не вір, дівко, козакові,
Що каже: «Возьму тя».
Не вір, дівко, козакові,
Що каже: «Возьму тя».

Як він тебе вірно любить,
Коло тебе сяде,
Як він тебе розпитає
Та й другій розкаже.
Як він тебе розпитає
Та й другій розкаже.

Він з тобою вечір стоїть,
Підківками креше.
Де найбільше челядини,
Він тебе оббреше.
Де найбільше челядини,
Він тебе оббреше.

А він тебе вірно любить,
Він тебе цілує.
Де найбільше челядини,
Він з тебе глузує.
Де найбільше челядини,
Він з тебе глузує.

Не вір, паво, павичеві,
Що пір’ячко губить.
Не вір, дівко, козакові,
Що вірненько любить.
Не вір, дівко, козакові,
Що вірненько любить.

Не вір, дівко, козакові,
Як тому катюзі.
Повір, дівко, гадинонці,
Що в темному лузі.
Повір, дівко, гадинонці,
Що в темному лузі.

Як гадина з куща вкусить,
То найдуться ліки.
Як він тебе з ума зведе —
Неслава навіки.
Як він тебе з ума зведе —
Неслава навіки.