Похилеє те деревце та ялина.
Покірнеє те дитятко та Наталка.

Покірненько отцю, неньці кланяється,
Дрібненькими слізоньками вмивається.

Ой оглянься ти, Наталко, назад себе,
Стоїть твоя родинонька кругом тебе.

Ой як стоїть чужинонька — покорися,
Ой як стоїть родинонька — то вклонися.

Ой не жалуй же, Наталко, ти поклону,
Уклонися отцю й неньці ще й чужому.

Уклонися отцю й неньці ще й чужому,
Скажуть люди далекії, що все свому.