Українські народні пісні

ПРИГОТУВАВСЯ ЗЯТЕЙКО
Українська народна пісня

Приготувався зятейко
Для своєй тещейки
На честь, на банкет.
Накупив хмелю
За сім кіп жменю,
Намочив ячний колос,
Учинив великий солод,
Наварив пива.
Начинив зятейко з тещею дива!
Убив чмеля, наситив меду,
Зазвавши тещейку к собі на беседу.
Убив синицю
На бужаницю.
Поїхав же зятейко на уловання,
Для своєй тещейки на спомагання —
Звірці імати,
Свою тещейку та годовати.
Убив же комара,
Насолив бочку того масла.
Убив воробця,
Навішав полтів,
Начинив ковбас.
Все то не для нас,
Для своєй тещейки,
Для ласкавої,
Добротливої,
Зичливої.
Зарізав муху
Для тещі в юху.
Надавив комашок,
Наварив галушок.
Все то для своєй тещейки,
Ласкавої,
Для зичливої.
Убив же вош
Для тещейки в борщ.
Убив же блоху,
Наварив гороху.
Приїхав зятейко,
Приїхав батейко
До свої тещейки
Просити на честь, на банкет.
— Тещейко,
Жінчина матінко,
Прошу ж я тебе
На честь для себе!
Стала тещейка одмагати,
Стала тещейка ся прохати:
— Не пойду, зятейку,
Не пойду, батейку!
Не маю і з ким,
Не маю і з чим,
Не маю і на чім.
Муж в громаді,
Кобила в стаді,
Хомут на дубі,
Дуга в лісі,
А чужки в стрісі,
Черевички у шевця,
Суконки у кравця,
Кошуля у прачки,
Чіпчик у швачки,
Серпанки у ткахи!
— Тещейко,
Жінчина матінко,
Хоть у людей ти добудься,
А таки к мені на честь прибудь же!
Побігла ж тещейка
Од дворця до дворця,
Все того позичаючи,
Все того ж прохаючи.
Забігла тещейка своє село
З конця до конця,
Не минула тещейка
Жадного дворця,
Не позичила ні того чепця!
Жадна єй сусіда докоряла,
Наразі не позичала:
— Було тобі, бабойко,
Змолоду робити,
Щоб було на старость
В чім ходити!
Побігла тещейка
В вишньовий садочок,
Урвала собі три лопушини,
Пошила собі дві фартушини,
Хмелиною помережила,
Павутиною пообрубила,
Тещейка ззаду рясна,
А спереду красна,
Ззаду груба,
А спереду люба.
— Прийди ж ти, тещейко,
Не обаряйся,
Я ж бо для тебе
Приготовався!
Прийди ж ти, тещейко,
Хощь на світанє!
Наготовав я тобі
Добре сніданє!
Не могла ж тещейка
Як од свого зятейка
Та одмогтися,
Лиш таки к зятьові
Поволоктися!
Достала тещейка
Коня вороного,
Возка мальованого
Поїхати на честь, на банкет
До свого зятейка
До коханого.
Поїхала тещейка
До свого зятейка
На честь, на банкет,
На холозію.
На которий день? —
Та на неділю.
Як узяв зятейко
Свою тещейку
Та под плечиці,
Повів же зять тещу
Та до світлиці.
Посадив же зятейко
Свою тещейку
К столу плечима,
К стіні очима,
Щоб же тещейка
У свего зятейка
По стіні блохи і мухи лічила!
Треба тещейці горілочки,
Аквавіточки,
Дротованих гужечок,
Солодкого меду,
Дубового кия,
П’яного пивця,
Голоблі конця!
— Мої милі служки,
Подайте мені дротованії гужки.
Зв’язати тещейці
Ручки та нужки.
Честовав зятейко
Свою тещейку
Горілкою, аквавітою,
Дротованими гужками,
Щоб не брикала
Теща нужками,
Солодким медом,
Дубовим кийом,
П’яним пивцем,
Голоблі концем!
Побігла тещейка
З зятього двора,
Не минула жадного кола,
Подпивши, скоком,
Із одним оком!
Одчинила тещейка
Двері боком,
Не трапила тещейка
У двері рукою,
Трапила вона
В ушак головою;
Не трапила тещейка,
Куди люде ходять,
Трапила тещейка,
Куди гуси лазять!
Голова вилізла,
Гузиця зав’язла!
— Мої милі вузниці,
Хватайте тепер мої дупиці,
Рятуйте мої гузиці!
Моя гузиця —
Старому дідові
Она згодиться!
Не здала тещейка
Тої дупиці,
Врятувала сама гузиці!
Перед війтом,
Перед бурмистром
Закрила тещейка
Шелемендик листом.
Побігла тещейка
Хильцем попод тинцем,
Попод вербами,
Щоби о тім люди
З села не знали,
Щоби ся за це
Не насмівали.
Прибігла тещейка
До свого дідойка.
— Вара, діду, з печі,
Нехай я поподпарю плечі!
Зятьноє пиво
В плечі вступило,
Костки поломило,
Солодок-медок
Головку клонить,
Аквавіта, горілка
Лядвиці ломить,
Зятьнії пирожки
Боки заклали!
Упилася пива,
Не знаю, дідойку,
Чи буду жива!
По боках коле,
В плечицях болить,
У вухах дзвенить, в голові шумить!
— Добре тобі, бабойко,
На честі бувши,
А мні яково, старому,
Дома сидівши?
Що сучка брехне —
Баба з печі од діда порхне:
— Глядіте, дітойки,
Чи не зятейко іде?
Скочила з печі,
Одбила плечі,
Упала з полу, зломила ногу.
Приїхав зятейко
До своєї тещейки,
У три неділі невікаючи,
Ще на банкет
Її взиваючи.
— Не піду, зятейку,
Не піду, батейку!
Дався мені добре
Твой банкет знати,
Ледве я утекла
З твоєї хати.
Уже ж мої плечиці як гной,
А ти, зятейку,
По-старому мой!

Походження та примітки

ПРИГОТУВАВСЯ ЗЯТЕЙКО. А.

Гумористична пісня, вміщена в рукописному збірнику Кондрацького з кінця XVII ст. Збірник зберігається у Кракові, в бібліотеці Ягайлонського університету, № 4581. Українські тексти з нього вперше надрукував М. Возняк в: «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», Львів, 1892-1938, т. 146, 1927, сторінки 173—176. Пісня про тещу передрукована звідси з рядом неточностей в зб.: «Давній український гумор і сатира. Упорядкування, вступна стаття і примітки Л. Є. Махновця», К., 1959, сторінки 406—410.

Варіанти

  • Новиков, 1780, ч. II, сторінка 199
  • «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», Львів, 1892-1938, т. 133, сторінка 134
  • «Пісні та романси українських поетів, упорядкував Г. Нудьга», т. I, К., 1956, т. I, сторінки 120—121
  • ВЕ, 1818, № 102, ч. 21, сторінки 47—53
  • ЭО, 1892, сторінки 177—178 (запис. О. Малинка від кобзаря Прокопа Чуба)
  • Журнал «Киевская старина», 1882 — 1906, 1889, т. XXVI, сторінки 699—702 (запис. В. Боржковський від лірника Олександра, текст попсований)
  • Журнал «Киевская старина», 1882 — 1906, 1889, вересень, сторінка 653
  • «Таврические губернские ведомости», 1863, № 15
  • «Первісне громадянство», 1929, в. 1, сторінки 117—119 (запис. О. Малинка від кобзаря Семена Власка з с. Кудрівки Сосницького пов.)
  • «Первісне громадянство», 1929, кн. 1, сторінка 115
  • «Первісне громадянство», 1929, кн. 2, сторінки 66—67 (тексти в статті М. Жуковської «Зі студій над кобзарськими гумористичними піснями» (пісня про тещу)
  • В. Перетц, Историко-литературное исследование и материалы, т. I, сторінка 319.

Джерело

Тематичні розділи

  • Жартівливі пісні
  • Родинно-побутові пісні
  • Велика родина. Теща та зяті. Свекруха і невістки. Свати