Прилетіла зозуленька
З далекого краю,
Сіла собі спочивати
У зеленім гаю.
Сіла собі спочивати
У зеленім гаю.

Сіла собі спочивати
Та й стала кувати:
«Послухайте, люди добрі,
Щось маю казати.
«Послухайте, люди добрі,
Щось маю казати.

Щось маю казати,
Маю говорити,
Не будемо, люди добрі,
На панів робити.
Не будемо, люди добрі,
На панів робити.

Вже будемо, люди добрі,
Жити в вільнім краї,
Бо наш рідний батько Ленін
Всіх нас визволяє».
Бо наш рідний батько Ленін
Всіх нас визволяє».

Прилетіла зозуленька
З темного лісочку,
Сіла, пала, закувала
В зеленім садочку.
Ой як вийшла Марусенька,
В неї запитала:
— Скажи мені, зозуленько,
Чи довго буду в батька?
— Будеш, мила Марусенько,
Сей день до вечера.
— Бодай же ти, зозуленько,
Сім літ не кувала,
Що ти мені молоденькій
Правди не сказала.